Афганістан став символом невимовного людського горя й тяжких випробувань. Та війна обірвала тисячі молодих життів, зламала долі, залишила глибокі рани в серцях родин.
Минає час, але біль втрат не стихає. Рідні й побратими бережуть пам’ять про події тих років і про тих, хто назавжди залишився в їхніх серцях.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих, яким не судилося повернутися додому. Тисячі наших співвітчизників, серед них і земляки, не переступили поріг рідної оселі. Це непоправна втрата для батьків, родин, друзів.
Колись ми сподівалися, що та війна стане останньою. Проте сьогодні, коли на сході України знову тривають бойові дії, ветерани-афганці знову стали до захисту Батьківщини. Вони й надалі є прикладом відданості, мужності й справжнього героїзму. Вони знають справжню ціну миру й війни та відчувають відповідальність за майбутнє наступних поколінь.
Із глибокою повагою згадуємо всіх, хто загинув, виконуючи військовий обов’язок за межами України, і з особливим болем — тих, хто не повернувся з Афганістану. Щиро дякуємо ветеранам, які сьогодні поруч із нами.
