КУХАРЧУК ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ
Війна – це найстрашніше, що придумали люди. Вона завжди приходить непрошеною, заходить не – стукаючи, забирає – не питаючи, залишає за собою – сльози, розпач руїни і смерть.
Серце крається від жалю за усіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
Як важко прийняти, осмислити, пережити, знайти слова втіхи для матері і усієї родини.
Кухарчук Дмитро Юрійович народився 15 березня 2000 року в с. Сербинівка Старокостянтинівського району.
У 2006 році став учнем Левківської ЗОШ І-ІІ ступенів. Дмитрик був доброзичливим, чуйним завжди усміхненим світлооким красенем. При нагоді завжди декламував уривок з повісті О. Олеся «Ярослав Мудрий»:
Не сваріться, жийте в згоді:
Тільки мир збере усе,
А незгода, наче вітер,
Все по полю рознесе.
Як не будете всі разом
Йти до спільної мети,
Ви, державу зруйнувавши,
Подастеся у світи.
З 2020 року проходив строкову службу солдатом в Нацгвардії, в м. Івано-Франківськ.
З 2023 року захищав рідну землю у 3 штурмовій бригаді, у грудні 2024 року отримав поранення лікувався в Харківському військовому госпіталі.
03 січня 2025 року рідні отримали звістку, що Дмитро зник безвісті, а 05.01 повідомили про смерть на Куп’янському напрямі Харківської області.
Дмитро прожив досить коротке життя, віддавши свої мрії, щастя, батьківство, погасла його зоря, зупинилася життєва дорога, обірвалася його ниточка долі.
Сьогодні ми схиляємо свої голови перед мужністю нашого захисника.
Нехай добрий та світлий спомин про нашого земляка, стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в нашій пам’яті.
