ШУЛЯК АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
Шуляк Анатолій Васильович народився 10 березня 1985 року в селі Райки Хмельницької області. Початкову школу закінчив у рідному селі. Для продовження навчання перейшов до Остропільської школи, яку закінчив в 2002 році. В 2003 році був призваний на військову службу до ЗСУ. Проходив службу в місті Києві у військовому формуванні Національній Гвардії України.
Після закінчення служби жив і працював в місті Хмельницькому де одружився. Народилась прекрасна донечка, але сімейне життя не склалось. Згодом переїхав до Києва, продовжував сумлінно працювати, там і зустрів своє друге кохання, одружився та переїхав до міста Ірпінь.
Під час повномаштабного вторгнення Російської Федерації в Ураїну, що розпочалося 24 лютого 2022 року Анатолій разом із своєю сім’єю: дружиною, сином та батьками дружини знаходились в селі Феневичі, Вишгородського району, Київської області. Оскільки, окупанти масовано наступали на Київ родина Анатолія Шуляка та він опинились в окупації. У перші дні важких боїв будинок у якому вони проживали згорів, та на щастя, ніхто не постраждав завдяки героїчному вчинку Анатолія. Ризикуючи власним життям він допоміг усім вибратись з того палаючого пекла. Сім’я Шуляка Анатолія провела в окупації більше місяця – з 24.02.2022 року по 01.04.2022 року.
Навесні 2024 року добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Його призвали на військову службу в 95 окрему десантно-штурмову бригаду – гранатометником. Анатолій на позивний Борода був мужнім і відданим своїй справі, знав досконало свою зброю та її бойові можливості та вміло керував нею. Під час ворожого обстрілу в зоні проведення бойових дій поблизу селища Північне Торецької міської громади, Бахмутського району, Донецької області отримав поранення, але на щастя залишився живим. Пройшов лікування в військовому госпіталі та повернувся до служби.
Будучи вірним військовій присязі завжди був готовий до виконання бойових завдань.
20 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Кругленьке , Суджанського району, Курської області будучи солдатом, займаючи посаду стрільця-снайпера І десантно – штурмового відділення, 2 десантно – штурмового взводу, 6 десантно – штурмової роти, 2 десантно - штурмового батальйону, виконуючи бойове завдання отримав смертельне поранення.
Повний сил та енергії, завжди позитивний та цілеспрямований Анатолій віддав своє життя за Україну, за її цілісність, за майбутнє своїх дітей. Поховання та прощання з Героєм відбулося 2 січня 2025 року. Поховали Анатолія Шуляка в рідному селі Райки на Хмельниччині. Рідні, близькі, друзі, побратими та просто знайомі згадують про захисника тільки хороші слова. Анатолій був чудовим сином, братом, дядьком, люблячим чоловіком та татом. Був чуйним та милосердним до чужих проблем, був готовим будь-коли прийти на допомогу.
Вічна та світла пам’ять Герою.
