День тих - хто бореться за Україну, і тих - хто полягли
День Героїв – щорічне свято в Україні на честь українських вояків – борців за волю України.
Цього дня Україна вшановує пам’ять всіх героїв, які відстоювали її суверенітет і незалежність і просто зараз ведуть боротьбу проти російської армії за нашу свободу. Це горде і одночасно сумне свято – багато українських героїв віддали життя заради своєї країни.
Українські Герої – це українці, які жили в різні епохи й захищали рідну землю. Вони ставали до лав руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, а також Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії, бійців АТО/ООС на Донбасі. Сьогодні ж це свято всіх захисників України від російських загарбників.
До здобуття незалежності в Україні День Героїв відзначався підпільно: лише з 1992 року свято набуло ширшої популярності. Проте довгий час традиція святкування була більш розповсюджена у західних областях.
Після початку російської агресії у 2014 році свято перейняли інші регіони.
День Героїв – це день пам’яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українських вояків – борців за волю України та є символом незборимості української нації.
Сьогодні цей день присвячений кожному, хто боронить рідну землю від російських окупантів, які зазіхнули на незалежність України.
Згадаємо Героїв нашої громади, які відділи своє життя за наше майбутнє.
КРИВИЙ ВІКТОР ВІКТОРОВИЧ
Народився в с. Коржівка 30 липня 1990 р. в родині колгоспників.
Розпочав службу в лавах ЗСУ 17 січня 2023 року. Відразу був направлений на базову загально-військову підготовку в рамках міжнародної навчальної операції на території Британії.Після військової підготовки проходив службу у 77 Житомирській Аеромобільній штормовій бригаді солдатом – гранатометником.
З частини був направлений на схід нашої країни - Донеччину, в м. Краматорськ.
При виконанні бойового завдання загинув в м. Бахмут Донецької області 15 квітня 2023 року, саме у Великодню ніч.
13 лютого 2024 року у Староостропільському ліцеї було відкрито меморіальну дошку вчесть загиблого воїна.
9 травня відповідно до Указу Президента України від 30 жовтня 2023 року №715/2023 "Про відзначення державними нагородами" за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України самовіддане виконання військового обов’язку орденом “За мужність” ІІІ ступеня нагороджено солдата військової служби Кривого Віктора Вікторовича (посмертно).
РОКОМАН АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
Народився 10 червня 1995 року в. селі Вишнопіль Старокостянтинівського раойну Хмельницької області. Мама – вчитель Вишнопільської гімназії, тато – водій шкільного автобуса.
У 2010 році закінчив Вишнопільську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів.
З 2014 по 2015 рік навчався в Орашанецькому навчальному центрі Державної пркордонної служби України. З 2015 р. по 2019 р. проходив навчання в Національній академії прикордонної служби України.
З 2021 року служив в Житомирському прикордонному загоні заступником начальника третьої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Під час повномаштабного вторгнення капітан прикордонної служби Андрій Рокоман, не вагаючись став на захист рідної країни, виконуючи бойові завданя практично "на нулі". Герой-прикордонник знищив вертоліт рашистів. За цей подвиг його було нагороджено медаллю "За військову службу України" Президентом України.
Загинув 2 липня 2023 року біля села Ковалівка Луганської області.
2 жовтня 2023 року у Вишнопільській гімназії відкрили пам'ятний стенд та вшанували пам'ять загиблого воїна
15 лютого 2024 року у Вишнопільській гімназії відкрили меморіальну дошку на честь полеглого випускника Національної академії Державної прикордонної служби України Андрія Рокомана.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України капітана Андрія Рокомана було відзначено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
АЯТОВ САЇД АЮПЖАНОВИЧ
Народився 31 березня 1990 року в селі Йосипівка в родині колгоспників: мати - українка, батько - азербайжанець.
У 1996 році пішов у 1 клас, далі у 2005 році закінчив Левківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів.
Військову сліжбу проходив в м. Десна у десантних військах.
9 червня 2023 року був мобілізований в м. Рівне, далі за призначенням у штурмову бригаду Часів Яр Донецької області, Бахмутський напрям.
Загинув 19 вересня 2023 року, вірний військовій присязі та обов'язку під час ведення бойових дій на Запорізькому напрямку.
23 вересня 2023 року був похований в с. Йосипівка на місцевому кладовищі.
13 лютого 2024 року в Староостропільському ліцеї була відкрита меморіальна дошта в честь загиблого воїна.
БАБЛЮК ІВАН ІВАНОВИЧ
23.02.1985 р.н., народився та проживав в селі Гораївка Староушицької громади, згодом житель села Ладиги, Староостропільської територіальної громади.
Зник 14.09.2022 року біля с. Нестерянка Запорізької області. З того часу рідні не полишали надії, що він живий і продовжували пошуки. Однак 22.01.2024 року його було ідентифіковано.
Поховали Героя в с. Ладиги 30 січня 2024 року.
КУЗНЄЦОВ ЄВГЕН ПЕТРОВИЧ
Народився 25 лютого 1991 року. Старший солдат, проходив службу у 25 окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді.
Загинув від поранення 27 березня 2024 року під час виконання бойового завдання, біля населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області.
Нехай на нашій землі, освяченій кров’ю Героїв, якнайшвидше запанує мир і злагода. Зичимо добра й злагоди кожній родині, а нашій державі – процвітання, сили й слави!
