A A A K K K
для людей із порушенням зору
Староостропільська громада
Хмельницька область, Хмельницький район

22 червня, Україна відзначає День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

Дата: 22.06.2023 13:00
Кількість переглядів: 72

Цей пам’ятний день відзначається в Україні з 2000 року в день початку німецько-радянської війни як частини подій Другої світової.

Війна між гітлерівською Німеччиною та Радянським Союзом тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. Російська пропаганда називає її «Великою вітчизняною», тоді як Друга світова війна охоплює значно більший проміжок часу, з 1 вересня 1939 року до 2 вересня 1945-го.

Через вісім десятиліть Росія, яка вважає себе спадкоємицею СРСР і зусиллями пропаганди намагається «привласнити» перемогу у Другій світовій, знову принесла в Європу повномасштабну криваву війну. І після нападу на Україну в 2014 році, і особливо з початком вторгнення в лютому 2022-го РФ фактично повторює на українській землі найстрашніші злочини нацистської Німеччини.

Нагадуємо кілька радянських і російських історичних міфів про події 22 червня 1941-го та років, які передували цій даті.

Фото без опису

Чому для України і українців Друга світова розпочалася не 22 червня

Радянська історіографія намагалася нав’язати думку про те, що Друга світова війна для українського народу та інших націй СРСР розпочалася від моменту агресії Третього Рейху проти СРСР 22 червня 1941 року.

Насправді ж участь українців у Другій світовій війні не обмежувалася періодом протистояння між СРСР і Німеччиною в 1941—1945 роках. Друга світова війна від самого свого початку восени 1939 році відбувалася на території сучасної України.

Ще до початку Другої світової війни, 14—18 березня 1939 року, українці Карпатської України воювали за власну свободу з Угорщиною, яку підтримувала гітлерівська Німеччина. Коротка боротьба Карпатської України коштувала, за різними даними, від 2 до 6,5 тисяч життів її захисників.

Українці у складі армії Польської держави почали воювати з Німеччиною з 1 вересня 1939 року. Уже у перший день війни німецька авіація бомбила Львів, упродовж першої половини вересня — Луцьк, Станіславів (Івано-Франківськ), Тернопіль, Дрогобич, Сарни, Яворів, Стрий та інші міста.

Серед мільйона польських військових, 106−112 тисяч (за деякими оцінками, до 120 тисяч) були українцями. У боях у вересні 1939 року загинуло близько 8 тисяч українців — громадян Польщі.

Від 17 вересня 1939 року у конфлікт вступила Червона армія. Після вторгнення радянських військ на територію Польщі українці брали участь у бойових діях і на боці Польщі, і на боці СРСР.

Після вересневої кампанії у німецькому полоні опинилося близько 60 тисяч українців, до радянського полону потрапило понад 20 тисяч.

Пізніше українців — громадян Румунії, Словаччини та Угорщини мобілізували до армій цих країн.

У лавах Червоної армії українці брали участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років. Зокрема, на боці СРСР воювали 44-та та 70-та стрілецькі дивізії, які комплектувалися в Україні. Перша з них потрапила в котел у битві під Суомуссалмі 7 грудня 1939 — 8 січня 1940 рр. 44-та дивізія майже вся загинула — втрата близько 17,5 тисяч осіб перевищила 70% особового складу. Майже 1 200 бійців потрапили в полон. Кількість загиблих українців у радянсько-фінській війні оцінюють щонайменше в 27 тисяч осіб (за деякими даними — 40 тисяч).

Перші українські підрозділи, що воювали на боці Фінляндії, сформували на початку 1940 року. Добровольці здебільшого набиралися з числа радянських військовополонених. Одним із найвідоміших командирів українських добровольців був холодноярівець і письменник Юрій Горліс-Горський.

Трагедією українського народу була відсутність власної держави, а отже, українці були розділені між усіма воюючими сторонами у цьому конфлікті. Тож на момент початку німецької агресії проти СРСР 22 червня 1941 року українці вже понад два роки перебували у вирі великої війни.

Чи правда, що у 1941-му Радянський Союз не готувався до війни?

Довгий час радянська пропаганда підтримувала міф про те, що Радянський Союз не готувався до можливих бойових дій до початку 40-х років XX століття.

Однак ще наприкінці 1930-х років, коли почалася Друга світова, СРСР був найбільш мілітаризованою державою у світі. Воєнні асигнування СРСР у 1939 році становили 26% видаткової частини бюджету або 12,2% усього національного доходу країни. У Німеччині в тому самому році ці показники становили 23% і 9% відповідно.

До 1941 року збройні сили СРСР лавиноподібно збільшили завдяки запровадженню з 1 вересня 1939 року загального військового обов’язку.

Витрати на армію у 1941 році зросли до 43% від видаткової частини бюджету. Особовий склад збільшився більш ніж у 2,5 рази — з 1 мільйона 943 тисяч у 1939 році до 5 мільйонів 700 тисяч у червні 1941 року.

За той самий час кількість гармат і мінометів збільшилася більш ніж удвічі: від 55 800 до 115 900.

У 1939 році СРСР мав 18 400 танків, у 1941 їх стало 23 300. Кількість бойових літаків зросла за той самий час з 15 500 до 22 тисяч.

Станом на 22 червня 1941 року німецька армія випереджала Червону лише за чисельністю особового складу.

За півтора місяця до початку радянсько-німецької війни Йосип Сталін, виступаючи перед випускниками військових академій 5 травня 1941 року, наголосив: «Ми до якогось часу тримали лінію на оборону. А тепер, коли ми нашу армію реконструювали, наситили технікою для сучасного бою, коли ми стали сильнішими, тепер слід перейти від оборони у наступ. Забезпечуючи оборону нашої країни, ми зобов’язані діяти саме так».

Серед істориків досі тривають дискусії, чи справді були в радянського керівництва плани нападу на Німеччину. Прямих документальних доказів щодо цього немає.

Однак, як нагадував український історик Кирило Галушко, жоден з відомих на сьогодні документів 1940—1941 років, у яких містяться радянські плани можливої війни з Німеччиною, не має планів стратегічної оборони — лише наступальної війни. У травні 1941-го Генеральний штаб СРСР пропонував завдати превентивного удару по німецьких військах. До кордону з Німеччиною та Румунією передислокували додаткові війська, перевозили стратегічні запаси, доставляли топографічні карти Польщі, Німеччини, Румунії. Концентрацію радянських військ у районах зосередження, вказаних в оперативних планах, передбачалося завершити з 1 червня до 10 липня 1941 року.

Підписаних радянських планів агресії у західному напрямі, аналогічних гітлерівському плану Барбаросса, поки не відкрито. Натомість відомі документи, в яких розроблялися плани нападу СРСР на Третій Райх:

  • доповідна записка наркома оборони СРСР і начальника Генерального штабу РСЧА до ЦК ВКП (б) В’ячеславу Молотову Про основи стратегічного розгортання ЗС СРСР на заході і сході від 16.08.1940;
  • аналогічна записка від 18.09.1940;
  • доповідна наркома оборони СРСР і начальника ГШ РСЧА для ЦК ВКП (б), Сталіна, Молотова Про стратегічне розгортання ЗС СРСР на 1941 рік від 5.10.1940;
  • записки начальника штабу Київського особливого воєнного округу, згідно з рішенням Ради Південно-західного фронту (термін «фронт» вжито за півроку до війни) про план розгортання на 1941 р. від грудня 1940 року;
  • директива наркома оборони СРСР і начальника ГШ РСЧА командуючому військами Західного особливого воєнного округу на розробку плану оперативного розгортання військ округу, квітень 1941 року;
  • Міркування про план стратегічного розгортання ЗС СРСР у разі війни з Німеччиною та її союзниками від 15.05.1941, підготовлені Георгієм Жуковим за участю Семена Тимошенка й Олександра Василевського. В останньому документі йшлося: «Головний удар силами Південно-західного фронту нанести у напрямку Краків, Катовіце, відрізаючи Німеччину від її південних союзників».

«Жертва», що роками допомагала «агресору»: що важливо пам’ятати про співпрацю СРСР та Німеччини до 22 червня 1941 року

Німецький напад 22 червня 1941 року перетворив СРСР на жертву. До цього в усьому світі Кремль сприймали як агресора та союзника Третього Рейху у розв’язанні Другої світової війни.

Про співпрацю СРСР та Третього Рейху пізніше просто не писали у радянських підручниках та енциклопедіях, цю тему намагалися обходити у наукових монографіях. Утім, Радянський Союз весь час із вересня 1939 року до червня 1941 року залишався союзником Гітлера, поставляючи йому необхідні для ведення війни в Європі сировину, матеріали, інформацію.

Пакт Молотова-Ріббентропа, підписаний 23 серпня 1939 року, гарантував взаємний нейтралітет СРСР і Німеччини, але в його секретному протоколі було розписано, як Радянський Союз і Третій Рейх домовилися поділити на сфери впливу низку європейських країн. Коли 17 вересня 1939 року Червона Армія перетнула східний кордон Польщі, це фактично було вступом СРСР у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини.

Під час спільної агресії проти Польщі військова співпраця Вермахту і Червоної армії полягала насамперед у взаємному інформуванні про дислокацію польських військ та спільних діях для їхнього розгрому. Неодноразово полякам доводилося водночас відбивати удари з обох фронтів.

СРСР і нацистська Німеччина навіть проводили спільні паради. 22 вересня 1939 року під час передачі радянській стороні Бреста у такій церемонії взяли участь підрозділи моторизованого корпусу Вермахту під командуванням генерала Гайнца Ґудеріана та окремої танкової бригади Червоної армії на чолі з радянським комбригом Семеном Кривошеїним.

Крім того, у 1939—1940 роках СРСР офіційно визнав та встановив дипломатичні відносини з державами гітлерівського блоку та підтримуваними ними маріонетковими урядами: Словаччиною, Маньчжоу-го, урядом Віші маршала Петена у Франції.

Радянський Союз надав німецькій армії вигідні військово-морські бази на території Кольського півострова, з якого Вермахт у березні 1940 року атакував Норвегію. СРСР постачав люфтваффе метеорологічні зведення під час бомбардування Британських островів.

Завдяки торговельним зв’язкам із СРСР, Німеччина на першому етапі Другої світової війни успішно долала економічну блокаду Британії, отримуючи від Сталіна всю необхідну для військової економіки сировину.

До самого моменту агресії 22 червня 1941 року німецька промисловість отримала від Радянського Союзу:

  • 865 тисяч тонн нафти,
  • 140 тисяч тонн марганцевої руди,
  • 14 тисяч тонн міді,
  • 3 тисячі тонн нікелю,
  • понад 1 мільйон тонн лісоматеріалів,
  • 2 736 кг платини,
  • 1 мільйон 463 тисячі тонн зерна.

«Дружба, скріплена кров’ю» — слова, сказані самим Сталіним, про співпрацю Радянського Союзу з нацистською Німеччиною. Вони були надруковані в газеті Правда 25 грудня 1939 року, це цитата з подяки Сталіна Ріббентропу.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано