КРИВИЙ ВІКТОР ВІКТОРОВИЧ
Сумна звістка облетіла Староостропільську громаду. На 32 році обірвалося життя молодого, мужнього, сміливого воїна ЗСУ – Кривого Віктора Вікторовича.
Народився він в с. Коржівка 30 липня 1990 р. в родині колгоспників.
З раннього дитинства трудився на рідній землі, допомагав батькам по господарству. Був відповідальним сином, братом, товаришем, однокласником, односельцем. Тільки теплі спогади, гарні відгуки від людей, які його знали.
Розпочав службу в лавах ЗСУ 17 січня 2023 року. Відразу був направлений на базову загально-військову підготовку в рамках міжнародної навчальної операції на території Британії.
Після військової підготовки проходив службу у 77 Житомирській Аеромобільній штормовій бригаді солдатом – гранатометником.
З частини був направлений на схід нашої країни - Донеччину, в м. Краматорськ.
При виконанні бойового завдання загинув в м. Бахмут Донецької області 15 квітня, саме у Великодню ніч.
Жителі Староостропільської громади зустріли траурний кортеж, стоячи на колінах, дорога вистелена була весняними квітами-першоцвітами.
Поховали Віктора 20 квітня в рідному селі. Військові несли на плечах труну з героєм, майоріли синьо-жовті прапори, звучала траурна сумна мелодія, прощання було важким і трагічним.
Віктор віддав своє життя за свободу, волю і гідність, пролив свою кров, щоб ми з вами спокійно жили в мирі, щоб була в нас своя рідна мова, солов’їна пісня, звичаї, традиції, рідне поле та щедра нива.
Добрий, світлий спомин про Віктора Кривого назавжди залишиться у нашій пам’яті …
До соровин світлої пам'яті місцевий поет Володимир Чубенко написав вірш:
Тебе везли на троні в труні
І на мить зупинилися долі:
Людський біль весь замовк в глибині,
Душ сумних в тім живім коридорі.
Жовті квіти і синя блакить -
В них з’єдналися небо з землею,
Щоб провести тебе у той путь
Звідки вже не приходять до неї.
До тієї, хто більше за всіх
Жила в мріях тобою, солдате,
А тепер її руки святі
Оцим горем великим розп’яті.
Материнська любов і душа,
Що кричать від нестерпного болю,
Обіймуть тебе вже в небесах
Тіло вмерло отут, з тобою.
Матері, матері, матері, -
Де знайти ті слова, що для втіхи?
Не впадіть в німий розпач війни,
Яка їсть, як змія, ваші діти.
Все поволі, що там в небесах
За провини людського бездушшя.
І дай Боже, щоб ваш фенікс-птах
Не зламав своїх крил: жити мусим!!!
13 лютого 2024 року у Староостропільському ліцеї було відкрито меморіальну дошку вчесть загиблого воїна. На церемонії відкриття були присутні батьки та дружина Віктора.
