Підстави та порядок звільнення з військової служби
У зв’язку із численними запитаннями військовослужбовців щодо правових підстав звільнення з військової служби, юристи Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги підготували юридичну консультацію. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов’язки визначаються Законом України “Про військовий обов’язок та військову службу” (далі – Закон), положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Законом передбачено вимоги та підстави, зокрема, щодо призову на військову службу, проходження військової служби та звільнення з військової служби. Підстави для звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону, у тому числі під час дії воєнного стану в Україні, а саме: 1) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі (для вищого офіцерського складу – 65 років, для решти військовослужбовців – 60 років) ; 2) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; 3) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; 4) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): - у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; - у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність; - у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я; - у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; - у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; - у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; - військовослужбовці-жінки – у зв’язку з вагітністю; - військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Варто зазначити, що військовослужбовці, зазначені у пункті «г» ст. 26 Закону (підпунктах 1-7, 11), за власним бажання можуть продовжувати військову службу за місцем проживання. За наявності передбачених Законом підстав звільнення можливо на будь-якому етапі проходження військової служби. Військовослужбовцям, які бажають звільнитися з військової служби, потрібно подати рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення, безпосередньому командиру в порядку підпорядкованості. Командир після розгляду та задоволення рапорту передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. У рапорті на звільнення з військової служби потрібно зазначити: 1) підстави звільнення з військової служби; 2) думку військовослужбовця щодо бажання/небажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; 3) погодження на виключення зі списків особового складу військової частини; 4) районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язані Служби безпеки України – до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України) за місцем проживання для взяття на військовий облік. Нагадуємо, отримати правову консультацію або роз’яснення з правових питань можна за безкоштовним номером 0800213103, або написати на вибір: в телеграм-чат, вайбер-чат, через кабінет клієнта чи застосунок БПД. Всі посилання тут: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua. Також безоплатну правову допомогу можна отримати у Старокостянтинівському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м.Старокостянтинів, вул. Миру, 36, тел. (03854)4- 54- 75, 068 788 80 41.