Земля для фермерів Василевських – важка праця, тягар податків, очікуваний розвиток та уже інвестований прибуток
Фермерське господарство «Династія» у селі Йосипівка Староостропільської ОТГ обробляє 1000 га землі. Навантаження на 1 гектар у господарстві – максимальне, бо одночасно розвиваються і доповнюють один одного кілька господарських напрямків.
Фермерське господарство «Династія» у селі Йосипівка Староостропільської ОТГ обробляє «всього» чи «аж» 1000 га землі. Мало це чи багато – судити не нам, тим, кому на городі восени збирається по кілька мішків картоплі. Навантаження на 1 гектар у господарстві – максимальне, бо одночасно розвиваються і доповнюють один одного кілька господарських напрямків. На полях «Династії» вирощують кукурудзу, соняшник, сою, озимі пшеницю та ріпак, ярий ячмінь, буряки. У стодолі стоять дійні корови (багато техніки та обладнання для молочного комплексу вперше в районі з'явилося саме тут), нетелі і бички, на свинофермі відгодовуються кілька сотень голів, більше п’яти років практикується овочівництво. Вже десятки років за показниками врожайності це господарство традиційно посідає перші місця в районі та області.
Керівник господарства Ігор Василевський із синами – Юрієм та Богданом, впевнені, що для хорошого результату потрібно важко працювати, не очікуючи підтримки від держави. Хоча, на сьогодні – продовжує Ігор Васильвич, - маємо найвигідніші за усі часи господарювання банківські кредити, котрі підтримуються державними програмами. Далі Ігор Василевський без зайвих прикрас розповідає про цьогорічне господарське життя-буття «Династії» – про кредити, про банк землі господарства, про гарний урожай картоплі, про «виложений» буревієм ячмінь, про заплановану купівлю високопродуктивних порід ВРХ… - Навіть і не сподівався, що за цей рік стільки всього встигнемо зробити і все це завдяки державній програмі кредитування – добудували повністю свинарник, закупили елітне поголів'я племінних свинок, поставили і запустили роботу для молочної ферми – на повну потужність ще не працюємо, бо ж плануємо найближчим часом закупити племінних нетелів (поки маємо не найкращу ситуацію з інфекційними захворюваннями, виведемо усе на «чисту воду», тоді …і запустимо.) За мою пам'ять такого кредитування не було ніколи – найбільший відсоток по наших нарахуваннях – 7%, найменший відсоток кредиту – 0%. Два кредити маємо по 3 мільйони під 0 %. Отож, поки така пропозиція є, користуємося. Правда, не знаю, коли те все закінчиться, бо ж у нас так – то дали ПДВ, то забрали. Жнива пройшли важко, проте, по пшениці маємо гарні результати – 92 ц/га, а ось із ячменем трохи інша ситуація – почали збирати з результативністю 80 ц/га, закінчили на позначці урожайності – 45 ц/га – два буревії поспіль висипали зерно з колоса. Горох дав 35 ц з кожного посіяного гектара. Збіжжя уже й продали, отримали хорошу ціну. До речі, ціни на зерно – з ними можна миритися, по молоку, – порівнюючи з минулим роком, ціни виросли, але нижчі, ніж у попередні роки. Я скажу так, хто отримує надої 8-9 тис літрів з корови на рік – рентабельно, 6-7 тисяч літрів в рік - це наш результат - і ми поки не в мінусі. Маємо 250 голів дійного поголів’я, а всього більше 700 голів. Гарна ціна сьогодні на м'ясо яловичини, по свинині теж нещодавно піднялася. На овочі влітку була дуже погана ціна, зараз починає підніматись: картопля хоч і вродила у населення, проте не такої якості, як наша, бо вирощена за усіма вимогами агротехнологій. Дуже важко було цього року боротися з грибковими захворюваннями на овочах, помідори втрачено. Ми вирощуємо увесь борщовий набір – капусту, моркву, столовий буряк, цибулю, картоплю, а ще помідори та перець. Найкраще вродила цибуля. 70 гектарів овочевих культур під поливом, 60 – без поливу. Систему застосовуємо ось уже 5 років. Поливати у сезон починаємо ще з квітня. І хоча цього року отримано необхідну норму вологи, проте «через краплю» відбувається живлення. І це дає гарні результати. За останню чверть століття Україна втратила біля сотні річок. Така реальність сьогодення. Очевидно, що вона невдовзі спричинить соціально-економічні труднощі. І, звісно, потрібні термінові рішення. Звісно, хотілось би отримати якусь компенсацію від держави за встановлені системи – бо це занадто дороговартісно. На жнивах була задіяна своя власна техніка, цього року для сортування овочів купили німецьку лінію Grimme, яка сортує картоплю та цибулю, тобто людей залучаємо по мінімуму, якість підвищуємо до максимуму. Лінія вартувала нам 120 тис євро. Вирощування та збирання овочів потребує набагато більших затрат праці порівняно із зерновими культурами. Найвідповідальнішими операціями є збирання, сортування і навантаження овочів у транспортні засоби. Останнім часом спостерігаю окреслену тенденцію – зарплату усі хочуть отримувати гарну, а працювати – так собі. Надіються на сусідню Польщу. Хоча зарплати – 10 тис грн – це мінімальна у нашому господарстві, а у жнива, при роботі з гербіцидами люди отримували і до 40 тис грн. Отож, доводиться мінімізувати людський ресурс і організовувати роботу технічно. На господарстві працюють 65 працівників. Напрямів господарювання у фермерському декілька – трохи на полі, трохи на овочах, і на фермі – усе це доповняє бізнес спрямування і економіку «Династії». Не можу сказати, що саме має акцент успішності. Овочівництво порівняно нещодавно освоїлось на наших землях. У задумах безліч ідей. Дуже хотілося б освоїти переробку – будь-яку: чи молока, чи м’яса. Лінії – об’ємні, великі, потужні і аж занадто дороговартісні, до прикладу, лінія «від забою до пакування» м’ясних напівфабрикатів, припустимо, – фаршу, коштує 1 мільйон євро. Додаткову вартість потрібно, звичайно, на чомусь робити, бо на 1 гектар землі маємо колосальне навантаження – із задіяних площ збираємо кілька урожаїв того самого сінажу, кукурудзи на корм. Важким тягарем висить оподаткування. Не так важко було б це усвідомлювати, коли бачив би, що усі сплачують у державу так як ми. Один платить, інший – сміється. Податкова не реагує, навіть після створення Староостропільської ОТГ справа з місця не зрушила. Не заключені тисячі договорів. Хтось платить з договору податок, а в кого нічого не оформлено, ще й субсидію від держави отримує. Хтось платить 19% податків із нарахувань заробітної плати, хтось дає зарплату у конверті. Люди не думають про пенсію, а, втім, на сьогодні нас лякають тим, що й офіційно працевлаштовані тієї пенсії не дочекаються. Усе це вкрай несправедливо. Ближче до виборів усі в нас стають патріотами, а я запитую, скільки ви заплатили військового збору, а вони й не чули про таке, бо податки нечесний бізнес минає. Про землю Ми зовсім не проти збільшити зембанк, скориставшись можливостями, що відкрилися для фермерів із відкриттям ринку землі. Ми виросли швидко з площі за короткий проміжок часу. З відкриттям ринку землі з’явилося багато страхів і в людей. Хтось чекає кращої ціни. І ми в очікуванні – можливо, за цей час розбагатіємо, тоді й будемо купувати. Тому зараз наздоганяємо технічно. Купуємо трактори, комбайни, навісне обладнання тощо. Хто пропонує – ми готові купувати землю. Звісно, ми відкриті до таких пропозицій і завжди готові розглянути їх. Ринкові ціни, які склалися зараз, не менші НГО. Кілька документів поданих до нотаріуса уже є. Але це буквально – 1-2 паї. Ми готові купувати землю – лише свою, тобто ту, яка знаходиться у нашому обробітку або – сусідську, яка знаходиться «межа в межу». Нема буму, якого всі боялися. У нас є договори оренди, на які маємо першочергово право викупу, тож, працюємо, як працювали. Це тільки додатковий плюс для людей, коли дійсно потрібні гроші – є можливість продати землю. Отакою «про все» видалась розмова із Ігорем Василевським. Важко було вклинитись у робочий графік затятих, зацікавлених і просто залюблених у свою справу Ігоря Васильовича та його синів – Юрія та Богдана, отож, марнування часу на окрему фотосесію не стало ініціативним. Натомість, похапцем сфотографувала картини, розставлені у офісі господарства. Їх намалював художник – переселенець із Донецька, що тривалий час працював на господарстві.А потім подався шукати кращої долі. Але картини гарні – не з видумки, а натурально, з присмаком важкої праці, зображають «Династію». Хочу їх показати. І додати про Василевського… Варто задуматись нашим можновладцям і надумати якісь справжні справедливі реалії таким Агрогероям – не до Дня працівників сільського господарства чи до ювілейного Дня Незалежності – грамоту чи подяку у дешевій рамці, а справжню нагороду – звільнення від податків – не на завжди - лише на певний термін, чи дотацію – та таку, щоб справжня – щоб можна було купити оту вартісну лінію переробки, про яку мріє господар. Так хочеться, щоб держава нарешті за основу взяла бізнесово чесні «Династії», котрі з низин неперспективних забутих усіма сіл створюють оази віри у майбутнє відродження українського сільського господарства, потужної економіки, ефективного і розсудливого господарювання на своїй, рідній, старокостянтинівській, йосипівській землі. Тетяна ОМЕЛЯНЮК фото: авторки та з архіву Петра РАДУШИНСЬКОГО
Дізнатись більше: https://unas.news/news/2547-zemlya-dlya-fermeriv-vasylevskykh-vazhka-pratsya-tyahar-podatkiv-ochikuvanyy-rozvytok-ta-uzhe-i.html?fbclid=IwAR1niUjSj4cLBBdxPtNZh30Ycw-vju_PuuhEeh6pYJRrLw2Q5QLsp2h0t3Y
